П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
23/01/2015 13:09

Монополія наживи

Українець тотально переплачує – буквально за все. Чиновнику він кладе в кишеню хабар, щоб той поставив у документі свій, гарантований Конституцією, безплатний підпис. Ми змушені переплачувати в магазині, на СТО, в обмінному пункті валюти, на базарі й навіть у ларьку – наш бізнес здебільшого не звик до соціально відповідального прибутку й прагне не доходу, а спекулятивного навару. Такого ж принципу дотримувалися й деякі держпідприємства. Прагнення швидко «стригти  купони» – бо можуть відібрати, – закладено в нас на рівні інстинкту ще з «совкової» доби. У цій вакханалії здирництва,  що захлеснула країну від початку розбудови незалежності, найбрутальнішим викликом стало зародження неписаного кримінально-олігархічного кодексу наших внутрішніх порядків. Одним з характерних уособлень такої моделі є діяльність консорціуму ЄДАПС – «афільованого» із правоохоронним  відомством суб’єкта надання міліцейського сервісу.

Виграш без бою

У цій країні було неможливо, й донині так здебільшого й залишається, перемогти в чесній грі. Якщо ти ставав частиною механізму і впливав на «коліщатка» – у тебе все чітко підігнано «зросталося». Без кулуарних рукостискань під столом, без своїх людей в уряді, міністерстві, серед кримінальних авторитетів та тих, хто носить суддівську мантію або міліцейсько-прокурорські однострої. Приналежність до влади, до певної касти чи політично-бізнесового прошарку гарантувала, що ви не переплачуватимете. Переплачуватимуть вам.

За останні два десятиліття в Україні саме так зростали державні за формою, але по суті приватні монополії – штучно створені, почасти під певну персону або «сім’ю» структури, організації та підприємства, що окупували цілі галузі, опікування якими є безпрограшним. Чому безпрограшним? А тому, що основним джерелом їхнього добробуту ставала безумовна перемога в боротьбі з конкурентом на полі бою за будь-яке держзамовлення, відтак – за гаманці платників податків. Тендери в таких випадках є красивою обгорткою для публіки.

 

Довідка про народження

ЄДАПС (Єдина державна автоматизована паспортна система України) створено постановою Кабміну № 898 від 2 серпня 1996 року. Власником ЄДАПС визначено державу в особі МВС. Основне призначення – комплексна автоматизація процесу паспортизації й стандартизації ідентифікаційно-облікової інформації громадян. Проектна місткість – 100 млн ідентифікаційних записів. Монополіст у галузі оформлення документів громадян України. Перший генеральний контракт із ЄДАПС МВС уклало 23 червня 2004 року, від міліцейського відомства його підписав начальник Департаменту ресурсного забезпечення МВС України. Документ передбачав придбання в консорціуму товарів і послуг до 2010-го на загальну суму понад 294 млн гривень.

Практично всі ці роки медіа-спільнота та громадянське суспільство невтомно били в набат публікаціями, телесюжетами й акціями протесту щодо як завуальованих, так і відвертих оборудок, що чинили під консорціумним дахом. Але «караван» не зважав на викриття, безперешкодно йдучи до мети.

 

Персоналії – справа наживна. Потрібно ламати систему

Після Революції Гідності з’явилося сподівання, що право­охоронцям із громадськістю вдасться зруйнувати серед інших і згаданий бізнес-моноліт, що будувався руками майже всіх очільників міліцейського відомства, й виявлені зловживання одержать належну оцінку Феміди.

Процес такої руйнації архіскладний. І ось чому. Це справа честі для нового керівництва МВС, яке, принаймні, наразі є очевидним лідером і локомотивом теперішніх реформ. А щоб втілити задумане, завоювати авторитет громади, треба очиститися, викристалізувати нову репутацію, не пов’язану з негативним минулим. І варто не лише позбавлятися від зажерливих держиморд у погонах, зрадників на Сході, Заході чи столичному Печерську. Персоналії – справа наживна. Необхідно зламати й викинути на смітник історії саму систему заробляння на державному поліцейському сервісі, фундаментальною частиною якої став консорціум ЄДАПС й інші підвідомчі підприємства. До речі, аудиторська перевірка діяльності останніх за період 2010–2013 рр. виявила просто разючий обсяг зловживань.

Проте розповідей про реальну собівартість консорціумних посвідчень, паспортів і як на тім наживався монополіст, нині вже замало. Громадяни хочуть прозорості в стосунках із державою, яку утримують, відповідальності для злочинців і чесних правил для всіх. Експерти додають своє побажання – позбавлення авторитарного важеля в керуванні ринковими процесами.

 

Консорціум – бюджетна «плодожерка»

Очільник МВС Арсен Аваков майже від перших днів роботи на посаді кинув виклик внутрішній корупції й конкретно – «відкатним» схемам ЄДАПС, що перетворилася на «бюджетну плодожерку». Передусім, у березні всю продукцію, вироблену консорціумом, передали до НБУ. Надалі згаданий асортимент почав виготовляти ДП «Поліграфкомбінат „Україна”». Звісно, патрони консорціуму здійняли у ЗМІ страшенний вереск щодо «утисків», яких насправді не було. Невже українці забули перипетії пам’ятної паспортної кризи 2010-го, що зірвала плани тисяч наших співвітчизників? Тоді уряд ухвалив постанову, що внесла зміни до технічного опису та зразка бланка паспорта для виїзду за кордон. «Попихачі», які лобіювали ці новації, збиралися рясно заробити на тому. Ситуація стала критичною, коли в Державному центрі персоналізації документів накопичилося 130 тис. відповідних замовлень на паспорти. Доки проблема не вирішувалася – люди втрачали роботу, руйнувалися особисті плани, виникла загроза багатьом контрактам. Вийти зі штопора тоді вдалося завдяки зупиненню дії згаданої урядової постанови і ще одному маневру. Саме укладення договору на закупівлю бланків паспортів для виїзду за кордон між МВС та консорціумом ЄДАПС і «врятувало ситуацію». Хто б сумнівався…

Критикам нинішньої ревізії справ у ЄДАПС варто звернути увагу й на те, що після розірвання Міністерством внутрішніх справ ділових стосунків з консорціумом вартість посвідок водія, техпаспортів на транспортні засоби, вітчизняних і закордонних паспортів тощо дивовижним чином знизилася – в середньому на 40 відсот­ків. Невже Нацбанк чи Поліграфкомбінат «Україна», які взялися тут за роботу, винайшли незнані досі способи виробництва? Відповідь на поверхні: треба було обмежити власні апетити й менше красти.

Порівняйте вартість посвідчення водія:

– ЄДАПС – 198 грн;

– Поліграфкомбінат «Україна» – 114 грн (за кілька місяців держава заощадила майже 110 млн гривень).

Від початку 2010-го упродовж трьох літ МВС сплатило ЄДАПС «зайвих» майже 97 млн грн за виготовлення закордонних паспортів. Тим часом міліцію «вдовольняли» бюджетом, що становив третину від потреби – бракувало техніки, форми, пального тощо. А «фірми» тим часом пропускали через себе гігантські суми.

 

Додатковий «заробіток»

Міліцейське відомство в згаданий період закупило в консорціуму бланки посвідок водія і свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів за ціною, що вчетверо перевищувала собівартість (це ж просто «бізнес-обжирання» з прибутковістю 330 %!). Фахівці ДНДЕКЦ підрахували: тільки на цій операції консорціум ЄДАПС заробив більш як 191 млн гривень.

 

ЄДАПС-рекорд

Департамент внутрішнього аудиту МВС виявив разючий наочний доказ того, для чого насправді існувало це підприємство. У грудні 2011-го консорціум уклав із Міністерством внутрішніх справ угоду на закупівлю, монтаж й уведення в експлуатацію обладнання на загальну суму 9,3 млн гривень. «Товар» прибув 2012 року і мав би стати технічною частиною автоматизованої паспортної системи. А насправді він перетворився на мертвий вантаж на складі й черговий доказ злочинної механіки «автоматизованого розбазарення» держресурсів. Що скажете, шановні «замовники», на закид, що левова частка цього ж обладнання взагалі не відповідає потребам МВС і його використання неможливе? Імовірно, відповіді на ці й інші запитання згодом дадуть слідчі ГСУ МВС, які працюють у межах розпочатого кримінального провадження над вивченням матеріалів щодо зауважених корупційних діянь з ознаками відмивання коштів. Заслуговує на перевірку й те, як вдавалося підприємству заробляти мільйони на діяльності, на яку в нього не було повного пакета дозволів.

 

Час оголошувати весь список

Звісно, консорціум не міг вижити на рейді повноцінного ринкового плавання навіть у гавані державних замовлень. Він мав спроможність прибутково існувати лише в тепличних умовах опіки перших осіб з Богомольця, 10. Не зруйнував схеми і прихід до керма міністерства нових облич, яких у високі кабінети закинула хвиля завищених суспільних сподівань. ЄДАПС пережив і помаранчеву «бурю», і не менш небезпечні інші політичні «циклони». Вочевидь, тут мала спрацювати якась особ­лива технологія виживання, законсервована в тілі ідеї створення й діяльності консорціуму.

Отже, час поцікавитися: скільки з ЄДАПС заносили у валізах у правоохоронне відомство, щоб ми з вами переплачували, до того ж не завжди за якісний товар чи сервіс? Хвилює й те, чому популізм Першої української демократії не конвертувався в політичну волю до реальних змін і довгострокові посадки за ґрати відвертих розкрадачів. Чому не давали розвит­ку альтернативним підприємствам, які могли виробляти таку ж продукцію чи надавати послуги на значно комфортніших для споживача умовах, аніж відомча «присоска»? А тепер головне: хто триматиме відповідь? Багато пальців вказують на постаті «генерал-депутата», представника колишньої фракції Партії ре­гіо­нів Василя Грицака та його «Ко», проте рекомендуємо поставити низку неприємних запитань і тим міліцейським чинам найвищого рангу, що, інколи без вивчення конкурентних пропозицій, йшли на поводі ЄДАПС. І давали консорціуму добряче заробити. Напевно, у комерсантів у погонах знаходились вагомі аргументи навіть і для тодішніх гарячих реформаторів, які з плином часу, коли йшлося, приміром, про проб­леми з паспортами, сором’язливо «з’їжджали» з теми. Щоправда, від деяких з них чекають відповідей на значно серйозніші запитання. Тому вони, як кажуть, «у бігах».

Буквально два слова про моральність і доброчесність. Виявляється, тимчасове «приспання» згаданих чеснот деякими фігурантами цієї розвідки безпосереднім чином пов’язане з втратою пристойного обличчя державними мужами. Тому правоохоронці надалі повинні вчасно підносити їм люстерко й озвучувати статті Кримінального кодексу. Щоб ті не забували про совість хоча б під страхом покарання.

 

Орест ВІЛЬХА, м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті