Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
28/01/2013 22:38

Свій до свого по своє

 

Екстремальні обставини почасти призводять до того, що в людей виникають ідеї, які у звичайній, благополучній обстановці навряд чи дістали б довершеності втілення. Так відбулось і в часи, коли зарплати українського міліціонера ледь вистачало на «комуналку» й продукти, а «соціалка» дедалі гіршала. Уже тоді говорили про різноманітні варіанти інструментарію фінансової допомоги правоохоронцям хоча б у найневідкладніших випадках. Піонером тут стала київська міліція, де спершу створили касу взаємодопомоги, а потім, на її досвіді, – нині відому Кредитну спілку (КС) профспілок МВС України, що 2 лютого відзначає 15-ліття.

Кредити – тільки членам профспілки
Так, саме завдяки профорганізації атестованих працівників ГУМВС України в м. Києві та її голові Петрові Васюку міліцейська каса взаємодопомоги перетворилася на повноцінну фінустанову, завоювавши авторитет у тисяч людей і успішно переживши дві економічні кризи.
– Ми почали за рахунок коштів профспілки надавати її членам безвідсоткові позики. Через обмежені ресурси суми були невеликі й не перевищували кількасот гривень, – розповідає Петро Григорович. – Міськком ПАП ОВС укладав із позичальником угоду мікрокредитування на різні потреби – лікування, навчання, відпочинок, термінову покупку, невеликий ремонт. Звісно, зважаючи на особливі обставини, могли дати трішки більше грошей, ніж зазвичай. Згодом ми зрозуміли, що треба шукати спосіб, як видавати значніші суми. Ідея визріла не так у керівників спілки, як у рядових профсплічан: вони були готові сплачувати відсотки за позику, зрозуміло – в розумних межах, – аби з’яви­лася можливість брати більші й триваліші кредити. Обмірковуючи, як це втілити в життя, ми звернули увагу на кредитні спілки, що почали одна за одною з’являтися в країні й здавалися ідеальною перспективою розвитку каси взаємодопомоги.
Васюк, хоч і не мав економічної освіти, активно взявся за справу – роздобув зразки положень, типові договори тощо. Тоді ще не видали закону «Про кредитні спілки», діяв тимчасовий указ президента і КС були не фін­установами, як нині, а громадськими організаціями. На початку 1998-го провели установчі збори, на які зібралося куди більше люду, ніж вимагав регламент. Відтоді діє статутне правило: у кредитне товариство може вступити винятково член міліцейської профспілки. Тепер воно налічує 1,6 тис. членів – від простих сержантів до керівників департаментів МВС. Є навіть колишній заступник міністра. Зазвичай беруть невеликі суми, звертаються ті, кого притискає життя. Торік видано близько 6 млн гривень позики, водночас у роботі перебуває кілька сотень кредитних угод.
– Спілка відносно благополучно пережила обвал гривні, що стався 1998-го, – веде далі співрозмовник. – Річ у тім, що в нас було не надто багато депозитів й ми чітко стежили за курсом долара, перераховуючи вклади й кредити з урахуванням коефіцієнту інфляції. Не­абиякою перевіркою стала криза 2008 року. Обійшлося без дострокового розірвання депозитних договорів. Знімати вклади не забороняли, але запевняли людей: гроші працюватимуть, якщо їх лишать у спілці. Зазначу: в майже 900 кредитних спілок тоді виникли проблеми – ті установи припинили своє існування. Спілки піддали критиці, й не завжди заслуженій. Визнаю – серед них трапилося декілька відверто кримінальних структур та шахрайських пірамід, що висмоктали кошти, а потім розчинилися в повітрі. Але ж подивіться, скільки мільярдів люди втратили в банках! Показово, що в рецесію більшість банків зупинили кредитування, ми ж як давали, так і видаємо позики. Процес невпинний: одні гроші здають, інші їх беруть.
Що купимо – те з’їмо
Зо два роки тому дехто «з верхів» виказував пропозицію розігнати, знищити кредитні спілки, немов якесь абсолютне зло. Але ж нерозумно забороняти ножі, виделки, качалки чи інші предмети лише тому, що вони можуть стати знаряддям злочину! Ці «ідейники» дули на холодну воду, певно, не розуміючи фінан­сово-економічної природи неприбуткової організації й не усвідомлюючи, звідки там беруться гроші. Дехто навіть вважає, що це контора, де «дерибанять» бюджетні асигнування, «відмивають» кошти й навіть фінансують терористів! Девіз же чесної КС: «Свій до свого по своє», а простіше – громадяни в такий спосіб допомагають одне одному.
– Це те ж саме, якби якась компанія зібралася на пікнік і скинулася готівкою, а потім вирішила, що саме придбавати. Що купимо – те з’їмо, чужі не прийдуть, – пояснює Васюк. – Але є закони економіки: ми не можемо видавати кредити під менші відсотки, ніж платимо за депозитами. Якби люди вкладали гроші під маленькі відсотки, то й ми б позичали кошти під менші відсотки. Наша відмінність від банків та, що в кредитній спілці немає структурних надбудов, надприбутків. Усе зароблене на кредитах спрямовується на забезпечення депозитів і утримання організації – фактично всі справи в спілці ведуть троє фахівців.
Кандидата на отримання кредиту профспілкова КС прискіпливо перевіряє: яка в нього репутація в колективі, чи має кредитні борги, чи спроможний впоратись із зобов’язаннями перед спілкою, на що витратить гроші. Тут ніколи не вимагали застави. Претенденту потрібні два поручителі. Якщо це підприємець, вивчають його платоспроможність, сплату податків. Позичаючи суму, більшу за 5 тисяч гривень, особа має надати письмовий дозвіл від подружжя на це. Васюк має правило: якщо хтось знайде кращі, ніж у них, умови, голова тред-юніону зі своєї кишені готовий заплатити п’ять тисяч гривень. Відкривати свого гаманця поки що не доводилося.
Розберімося

– Банківські установи нині приваблюють позичальників, обіцяючи дешеві кредити. Насправді ж вони зовсім недешеві, навіть навпаки. Доведу на прикладі. Бачите рекламу «видаємо кредит під 15% річних» – можете бути впевнені, що вас дурять. Додайте ще 5-7 відсотків за оформлення позики, відсотки за обслуговування, потім викладіть гроші, застрахувавши життя й майно, як того вимагають умови кредитування… Зрештою, послуга дорожчає до 40–60 відсотків річних! У нашій спілці ставка становить 32 відсотки річних. Ціна кредиту – тобто розмір переплати від суми кредиту, – 18,1 відсотка, – пояснює Петро Григорович. – І ще. У нас відсоток нараховується на залишок боргу. Виплатила людина частину тіла кредиту – наступного місяця відсоток буде нарахований на вже меншу суму. І так до кінця строку дії договору. Принагідно розповім таку історію. Кілька років тому прийшов до нас командир полку й попросив видати позику максимального розміру (50 тис. грн строком до трьох років. – Авт.) – не вистачало на авто. Ознайомився з умовами і каже: «У вас відсотки великі, обдиралівка». За три тижні повертається й каже: «Пробачте, мав би здогадатися, чому ви півтора десятиліття працюєте й вам стільки людей довіряє». Ці три тижні вони із сином-еконо­містом провели в пошуках кращих умов кредитування, і так і не знайшли прийнятного варіанту. Тож чоловік узяв гроші в нас. Повернув їх значно швидше, аніж передбачав договір, і добряче заощадив завдяки цьому. До слова, ліміт у 50 тисяч ми не перевищуємо – за рівня міліцейських зарплат людям важко буде віддавати позики.
Стережіться «мишоловів» із поля чудес
Петро Васюк знає кілька історій, коли офіцери міліції попадалися на гачок кредитних шахраїв. Одна з таких жертв – майор із вищою юридичною освітою, який забажав позичити 150 тис. гривень. Людина зі здоровим глуздом одразу зрозуміла б: хто дасть служивому з платнею менше 4 тисяч гривень таку суму без будь-якої застави? Але ж пози­чальники-благодійники пропонували вигідні умови – всього 7% річних, на відміну від рідних «профспілок-здирників». Звісно, розумний зважив би на показник інфляції, на те, за який мізерний «інтерес» працює кредитор, фактично – у збиток собі, і обминув би ту мишоловку десятою дорогою. Та майор у неї вліз, забувши, де буває безплатний сир. Ця дніпропетровська фірма в столиці мала філію. Працювали ж вони, як і наперсточники в 1990-ті: штучно створюючи ажіотаж навколо «обмеженої пільгової пропозиції».
Клієнтів психологічно обробляли, змушували приймати рішення, не обдумавши його. Згаданий вище майор переказав фірмі 15 тис. гривень. Як його запевнили, цю суму оформлять як оплату страхового полісу, насправді ж вона піде на погашення майбутнього кредиту. Мовляв, у такий хитромудрий спосіб можна зекономити на сплаті податків. Офіцер усьому цьому свято повірив. Коли гроші опинилися в аферистів, ті запропонували клієнту зателефонувати за три дні, упевнитися, що все гаразд, і прийти по кредит. Чоловік зателефонував, але зустріч перенесли через форс-мажорні обставини. Так тривало понад місяць. А потім на дзвінки припинили відповідати. Тобто шахраї реєструють фірму, збирають з довірливих громадян гроші, після чого безслідно зникають, щоб з’яви­тись у новому місці. 
Майор, узявши із собою кількох сищиків, прийшов у фірму, що його «кинула», щоб розібратися. Контора ще не встигла змінити місце дислокації. Офіцер відрекомендувався й спробував усе владнати мирно: мовляв, віддайте гроші – і розійдемося, як у морі кораблі. Але юрист фірми додав драматизму в сюжет. Спокійним голосом він запропонував ошуканому клієнту припинити спектакль та уважно прочитати умови угоди й додержувати їх. Якщо ж той не згоден – нехай іде до суду. А там ще подивимося, чия візьме…
– Грошей майор так і не побачив – ні своїх, ні кредитних, – завершує розповідь профспілковий лідер, який, по всьому видно, щиро співчуває чоловікові. – Коли приніс оті кабальні папери, я лише розвів руками. Виходило, якщо на голову офіцера впаде цегла, і той помре, ділки одержать 150 тисяч гривень! Ошуканий чоловік зізнався: такого цинічного приниження в житті ще не переживав. Я йому так сказав: «Чоловіче, ти ще молодий, тож слава Богу, що тебе навчили працювати мізками всього за 15 тисяч, бо міг уляпатись у гірше. Залиши їм ті гроші як оплату за урок, а надалі все добряче зважуй».
Що ж до фінансової стійкості міліцейської кредитної спілки, то всі нормативні показники перевершено з великим запасом. Так, достатність капіталу спілки (29,3%) утричі більша за нормативну (10% від обсягу оборотних коштів). Коефіцієнт платоспроможності вищий за норму в 4,5 разу. Миттєва ліквідність – коли раптом всі, хто може прийти за депозитом, це зроблять, – 47%, що означає п’ятикратний запас надійності. За всіма кредитами, окрім одного випадку, люди сплачують борги. Прикро, але факт: триває кримінальне провадження стосовно колишнього заступника очільника одного з рай­управлінь – той взяв 10 тисяч і досі не повернув. 
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті