Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
29/10/2012 20:29

Податок на багатство

У зв’язку зі значними економічними змінами в нашій державі об’єктивно виникає необхідність у запровадженні нових видів податків. Насамперед, це відчувається в соціальній сфері, де спостерігається гострий дефіцит бюджетних коштів. Очевидно, з цієї причини під парламентським куполом і з’явився законопроект № 10558 (щодо оподаткування багатства та предметів розкоші). Запропоновану ідею можна порівняти з відомим мексиканським серіалом «Багаті теж плачуть», де головні герої –  доволі заможні люди.

Справ на півмільярда

Новий законопроект передбачає оподаткування не лише об’єктів нерухомості та рухомості (великі квартири, житлові будинки, авто, яхти та літаки), а й навіть предметів розкоші: дорогі мобільні телефони, вартість яких перевищує 56 тис. гривень – понад 50 розмірів мінімальної зарплати, яка становить 1134 грн; зброя вартістю понад 22 тис. гривень (20 розмірів мінімальної зарплати), вироби з хутра вартістю понад 45 тис. гривень (40 розмірів мінімальної зарплати), антикваріат вартістю понад 56 тис. гривень (50 «мінімалок»).

Чим спричинені такі податки? Відповідь на це запитання читаємо в пояснювальній записці: «Існуюча в Україні різниця (більше ніж в 10 разів) між максимальними й мінімальними доходами громадян, а також відсутність дієвого механізму оподаткування великих доходів громадян призводять до соціальної дискримінації та не забезпечують ефективний перерозподіл багатств у суспільстві. В умовах відсутності жорсткої диференціації ставок під час оподаткування доходів громадян (прогресивних ставок податку) чимало країн запроваджували податок на багатство (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Австрія, Іспанія, Швеція та інші). Уведення оподаткування окремих об’єктів рухомого та нерухомого майна в Україні дасть можливість підвищити вклад заможних громадян у наповнення бюджету та зробити крок до справедливішого перерозподілу багатства в українському суспільстві».

Передбачається, що свої зобов’язання власники відповідних об’єктів оподаткування визначатимуть самостійно (під час заповнення річної декларації про майновий стан і доходи). Згідно з попередніми підрахунками, додаткові надходження в держбюджет 2013-го становитимуть близько півмільярда гривень щороку. Можливо, саме тому законопроект № 10558 підтримали не лише представники Державної податкової служби, а й Міністерство соціальної політики, Міністерство економічного розвитку i торгівлі, Мін­юст і Державна служба з питань регуляторної політики та розвит­ку підприємництва.

Проте є ще певні зауваження профільного парламентського комітету (з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики). Зауважимо, що нині на розгляді «комітетчиків» є ще три такі законопроекти 

(№ 10558-1, № 10558-2 та № 10197), які, очевидно, доведеться відхилити.

Про це свідчить висновок, підписаний головою профільного комітету Віталієм Хомутинніком: «Законопроект № 10558 є комплекс­нішим і передбачає оподаткування значного переліку предметів розкоші. Проте передбаченими положеннями цього законопроекту не враховано, що: оподаткування житлової нерухомості, загальна площа якої перевищує 500 кв. метрів, або два та більше об’єкти такої нерухомості, якщо їх загальна площа перевищує 600 кв. метрів, призведе до оподаткування господарських будівель, площа яких із житловою може перевищувати 500 кв. метрів. Такі господарські будівлі є у власності значної кількості селян. У випадку ухвалення цих законодавчих пропозицій, податок на розкіш сплачуватимуть селяни, яких не завжди можна вважати заможними, що суперечить суті податку на розкіш; не оподатковуватимуть дорогі марки автомобілів, у яких об’єми двигунів менше 3990 куб. см.; запропонована ставка оподаткування транспортних засобів у розмірі 40% може призвести до суттєвого збільшення вартості авто та зменшення обсягів їх продажу в Україні...».

Законопроект № 10558 «рясніє» й іншими суттєвими недоліками. Наприклад, новий механізм зарахування частини місцевого податку до Пенсійного фонду України суперечить «фінансовій Конституції» – Бюджетному кодексу: місцеві податки не можна використовувати для покриття дефіциту коштів ПФУ, оскільки вони є не­від’єм­ною складовою бюджетів місцевого самоврядування (ст. 69 Бюджетного кодексу). Окрім того, заборона тимчасового ввезення на територію України автотранспортних засобів суперечить Міжнародній конвенції «Про спрощення та гармонізацію митних процедур» та Конвенції «Про тимчасове ввезення», яку Україна підписала в Стамбулі ще 1990-го.

 

Що таке «загальна площа»?

Свої пропозиції й зауваження до цього проекту також надало головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: «Варто наголосити, що в контексті дотримання принципу соціальної справедливості, запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у цілому є доволі проблематичним, як у концептуальному, так і в практичному сенсі. Зокрема, у законопроекті не вирішено питання справляння цього податку у випадку відсутності коштів у платників податку через низький рівень заробітної плати (або ж відсутності її взагалі через безробіття, втрату працездатності тощо), пенсії, інших доходів, що є поширеним нині явищем. Адже не виключено, що об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності, наприклад, безробітного чи пенсіонера, котрий не має можливості сплатити грошове зобов’я­зання, можуть продати в примусовому порядку, як це передбачено ст. 95 Податкового кодексу України. Проте в законопроекті ці питання залишилися поза межами законодавчого регулювання».

Також експерти ГНЕУ звертають увагу на необхідність чіткого визначення поняття «загальна площа»: оскільки в Податковому кодексі його немає, то це може призвести до ускладнень у процесі правозастосування. Ідеться, насамперед, про технічні та інші допоміжні приміщення (гаражі, котельні, сходові клітини тощо): зважаючи на те, що вони призначені для забезпечення експлуатації будинку чи квартири, їх навряд чи доцільно зараховувати в загальну площу об’єктів відповідного нерухомого майна (що підлягає оподаткуванню). Зокрема, це стосується тих випадків, коли підлягає оподаткуванню площа прибудованих гаражів, що внесені в загальну площу житлових будинків.

Доволі дискусійною є ще одна пропозиція: оподаткування легкових автомобілів із об’ємом циліндрів двигуна понад 3990 куб. см і мотоциклів з об’ємом циліндрів двигуна понад 995 куб. см за ставкою «40 % вартості під час придбання на митній території України або ввезення на митну територію України з урахуванням податку на додану вартість». Річ у тім, що документи (які подані до законопроекту) не містять жодних обґрунтувань про доцільність установлення саме такого розміру ставки оподаткування. Також незрозуміло, яким чином така пропозиція вплине на відповідний товарний ринок. Певно, замість запланованих цим проектом надходжень (від податку на майно від продажу автомобілів) може статися навпаки: продаж автомобілів зменшиться, а держбюд­жет не отримає надходження від інших податків, які сплачують під час здійснення таких операцій (наприклад, податку на додану вартість, податку на прибуток тощо).

Дещо дивне й питання щодо оподаткування транспортних засобів (таксі), які належать фізичним та юридичним особам: перші сплачуватимуть відповідний податок, а другі – не сплачуватимуть. Такий підхід порушуватиме принцип справедливості: він полягає в установленні податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення чи зменшення конкурентноздатності платника податків (згідно зі ст. 4 Податкового кодексу).

Таким чином, запропоновані податкові ідеї ще потребують до­опрацювання. Наскільки вони мають право на життя, ми, очевидно, дізнаємося лише після того, як новий законопроект отримає статус закону.

Оподаткування... Інтернету

Такі податки (на розкіш і багатство) є в багатьох країнах світу. Приміром, у Мексиці, Чилі, Тунісі та Алжирі, окрім ПДВ (податку на додану вартість), сплачують ще й податок на дорогі товари. А в Таїланді податком на розкіш є податок на користування... Інтернетом (близько 30 доларів щомісяця). 

У Німеччині стягують податок на купівлю нерухомості – від 3,5 % до 4,5 % від вартості об’єкта. До речі, якби в Україні діяли німецькі ставки й принципи нарахування такого податку, наш держбюд­жет отримував би близько мільярда доларів щороку (зважаючи на грошові потоки українського ринку нерухомості).

За інформацією журналу «Forbes», найсуворіший фіскальний режим у Франції: максимальна ставка прибуткового податку становить 52 %. А найближчі три роки (починаючи з 2013-го) за перевищення планки щорічного доходу в мільйон євро доведеться сплачувати 750 тисяч (тобто податок для багатих становитиме 75 %). Про це в інтерв’ю радіостанції «Європа-1» повідомив французький міністр із бюджету Жером Каюзак: «Ми можемо сподіватися, що завдяки таким заходам нестерпна різниця рівнів зарплати, яку ми спостерігаємо нині, кане в Лету». За його словами, це рішення зумовлене намаганням уряду скоротити державний борг (1,8 трлн євро). Надалі, після подолання бюджетного дефіциту, питання про доцільність введення цього податку обіцяють переглянути.

Рятувати економіку за допомогою багатих намагаються і в інших державах. Так, наприклад, у Бельгії максимальна ставка прибуткового податку становить 50 %, Фінляндії – 31 %, в Росії – 13 %, Болгарії – 10 %. Прогресивна шкала податку на майно (ідеться про доходи, сукупна вартість яких становить певну суму) уведено в Італії, Аргентині, Норвегії, Індії тощо.

У США податок на розкіш увели 1991-го, але потім скасували через його недоцільність: американці почали масово виводити своє багатство закордон. Приміром, купували яхти в Панамі, тоді як у Флориді суднобудівельники залишалися без роботи. Податок на дорогі автомобілі проіснував у Штатах до 2005 року, а до оподаткування літаків, яхт, автомобілів і коштовностей черга взагалі не дій­шла. Від таких податків відмовилися ще вісім країн: Японія, Ірландія, Австрія, Італія, Фінляндія, Німеччина, Данія та Люксембург.

Загалом, як відзначають закордонні оглядачі, причини введення податку на розкіш носять не стільки економічний, скільки політичний характер: це пов’язано з прагненням перекласти частину соціальних проблем на багатих і таким чином значно послабити протестні настрої в суспільстві. Проте такі рішення мають і зворотний ефект: вони призводять до відлякування інвесторів, які не бажають вкладати капітали за таких умов.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ ,

м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті