П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
03/04/2011 13:16

Війна у кольорах веселки

     ...Сонячного дня два дроворуби йшли лісом, періодично стріляючи по деревах з невеличких «пухкалок», схожих на рушниці, кульками з червоною та білою фарбами. За день вони мають повернутися сюди з пилами та сокирами, аби зрубати помічені дерева. Аж раптом чоловік промахнувся, й кулька влучила в колегу. На спецівці розтеклася червона пляма. Видовище було дивовижним. Напарник спочатку розгубився, а потім, хитро усміхнувшись, пальнув у нападника. Тепер уже й на його одежі з’явилася пляма – лишень біла. Настрій в обох був гарний, тож, розсміявшись, вони почали ганятися один за одним і, ховаючись за деревами, вести кольорову перестрілку.

Безпечний екстрім


     Приблизно так, за однією з версій, народився пейнтбол. Щоправда, за іншою, його було вигадано спеціально для тренувань американських спецслужб. Одначе, як би там не було, а 1981-го в Нью-Гемпширі відбулося перше офіційно зареєстроване змагання з пейнтболу. З часом з’явилися певні правила, пейнтбольну зброю удосконалили й вона стала схожою на справжню, а гра перетворилася на доволі популярний вид спорту й водночас веселий відпочинок. Нині пейнтбол – один із найкращих методів, щоб зняти напругу і просто добре розважитися. Це – гра у війну. З однією відмінністю: тут нікого не вбивають, лише забарвлюють у різні кольори.
Коли вперше береш у руки маркер – так називається пейнт­бо­льна зброя, – складається враження, що потрапляєш на простори комп’ютерних ігор «Counter Strike» чи «S.T.A.L.­K.E.R.». Усюди закамуфльовані люди, зброя, постріли й величезний простір із усілякими укриттями, що дозволяють вигадувати оригінальні стратегії бою. До того ж, пейнт­бол забезпечує гравцеві шалений драйв, вирування пристрастей, азарт, тренування реакції, оперативний пошук оптимальних рішень в екстремальних ситуаціях, фізичне навантаження та емоційну розрядку…

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

       Саме ці якості пейнтболу й викликали зацікавлення у працівників правоохоронних органів, спецслужб та військових. Тож, хоч  пейнтбол нині здебільшого використовують як розвагу, це не заважає вдаватися до нього і для тренувань силовиків. І якщо звичайні гравці просто насолоджуються можливістю погратися у «війнушки», аби отримати додаткову дозу адреналіну, то для декого такий «симулятор бойових дій» може стати серйозною підмогою, якщо колись доведеться таки потрапити на справжнє поле бою. 

Бій, в якому не буває жертв


     У силових структурах різних країн, окрім пейнтболу, часто використовують й альтернативні методи тренувань. Наприклад, в Америці – це перестрілка «лазерною зброєю». Але, на думку військових, які випробували обидва методи, тренування з кольоровими кульками значно ефективніші. Це й зрозуміло, адже світловий промінь, на відміну від маркера, зарості кущів не прострілює – це для нього нездоланний бар’єр. Для гри в пейнтбол не потрібно одягати додаткову амуніцію – лише звичайнісінький камуфляж. На противагу – в лазерних «стрілялках» не обійтися без товстих твердих жилетів, які заважають рухатися. Ще один бонус, який надає пейнтбол, – маркери не «мовчазні»: завжди можна почути й вирахувати, звідки по тобі стріляють. Куля летить у повітрі зі свистом і «гупає», влучаючи в перепону, за якою ховається «боєць». До того ж, якщо промахнувся, бачиш, наскільки. 
     Зрештою, у пейнтболі постріли ще й відчуваєш: хоч біль і не сильний, але синці залишаються. Тож мусиш бути уважнішим і зосередженішим. Цей фактор досить важливий, коли треба переконати солдат чи спецпризначенців тримати всі частини тіла під прикриттям. Особливо яс­краві враження залишає «куля», що влучає в голову: червона чи зелена фарба «заливає очі», розтікаючись по склу захисної маски…

Режим реальності дає реальні переваги

                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

      Для силовиків пейнтбол – не просто кольорові кульки, що летять зі швидкістю 90 м/с і з веселим плескотом розфарбовують довколишні дерева. Це шанс для маневрування на площині, спеціально облаштованій під арену бою. Тут можна відпрацьовувати різні ситуації, які трапляються у житті: звільнення заручників, знешкодження терористів тощо. Військовим чи міліціонерам не обов’язково їхати в «гарячі точки», аби набути практичного бойового досвіду, нерідко ціною здоров’я. Та й ситуацію можна моделювати скільки завгодно разів, детально розбираючи причину кожної помилки.
     Саме тому в багатьох країнах пейнтбол використовують для навчання поліції, військових, спецслужб та охоронців. У нас, до речі, теж запроваджують цей метод. У Державній службі охорони при МВС такий вид тренувань організували ще 2003-го і давно пересвідчились у його перевагах. На заняттях моделюють пригоди, подібні до тих, із якими доводиться стикатися працівникам під час службової діяльності. Наприклад, виїзд за сигналом «Тривога» на різноманітні об’єкти – квартири, офіси, магазини. Раз на квартал працівники згаданого підрозділу мають відпрацьовувати умовні ситуації, щоб закріпити у свідомості алгоритм своїх дій.
      Раніше для підготовки використовували навчальну зброю. Охоронці підкрадалися до об’єк­тів, де переховувався злочинець, блокували входи й виходи, затримували… Та ефект від таких тренувань інший, ніж від пейнт­боль­них, адже визначити помилки на кшталт порушення правил особистої безпеки складніше: для правоохоронця залишається загадкою, помітив його зловмисник чи ні. Нині ж яскрава пляма від желатинової кульки на спецодязі свідчить про те, що слід обирати інший шлях, нижче нахилятися, тихіше пересуватися.
Порівняно новий і не всюди поширений вид тренувань до вподоби як рядовим міліціонерам, так і їхнім керівникам. Розмаїття сценаріїв та полігонів для гри в пейнтбол створює безліч можливостей. Але найголовніше те, що він допомагає виконувати найважливіше завдання охоронних та силових структур – захищати життя.

Тамара ТРЕТЯК,
«Моменти»
 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті